icon

Дівчина, що вижила в страшній ДТП, розповіла про наслідки недотримання правил безпеки в автомобілі.

Увересні 2006 року чергова поїздка в автомобілі закінчилася дл ятоді 23-річної Юлії Ресенчук страшною аварією і інвалідністю. Дівчина їхала до Львова разом з чоловіком і його товаришем.Юлія сиділа на задньому сидінні,її чоловік перебував на передньому пасажирському місці,керував автомобілем-друг пари.

"Це було 23 вересня. Ми під'їжджали до Львова, рухалися по досить небезпечній ділянці дороги, де часто відбувалися ДТП. Ми всі не були пристебнуті, швидкість була приблизно 100 кілометрів на годину. Я пам'ятаю, що ми їхали за якимось мікроавтобусом, і він їхав дуже повільно. Наш водій хотів його обігнати. Він пішов на обгін, але зробив це дуже невдало. Водій виїхав на узбіччя і наткнувся на бордюр. Після цього автомобіль стало кидати в різні боки. Водій спробував вирівняти його, але швидкість була велика. Ми вилетіли в кювет, де автомобіль ліг на дах", – розповідає Юлія.

"Я прокинулася вже в дуже побитому автомобілі, просто в купі металу. Я чула, як навколо бігали люди. Перш за все, я зраділа, що залишилася жива. Але потім я доторкнулася до своїх ніг і зрозуміла, що не відчуваю їх. Було відчуття, що я доторкнулася до чужих ніг. Я стала їх щипати і бити, але нічого не відчувала. Я нічого не розуміла, я думала, що я пошкодила ноги. Потім приїхала швидка, мене довго витягали – близько двох годин. Медики зрозуміли, що у мене зламаний хребет. До речі, він був зламаний в декількох місцях. Доктор казав, що було таке відчуття, що мені всередину сунули петарду і там її підірвали. Як потім з'ясувалося, було два сильних удари – і обидва вони припали на хребет. Ремінь, можливо, врятував би мою спину", – продовжує дівчина.

Дівчину госпіталізували в лікарню разом з другим пасажиром, її чоловіком, якого в результаті аварії викинуло через переднє вікно-у нього був розірваний кишечник і зламане стегно. Водій, на жаль, отримав несумісні з життям травми і загинув на місці.

"Після аварії чутливість моїх ніг так і не вдалося відновити, в зв'язку з чим я вже11 років в інвалідному кріслі. Мій чоловік, нині колишній, також відновився. Але я розумію, що, якщо б ми були пристебнуті, наслідки ,можливо, були б не такими страшними", -розповідає дівчина. Незважаючи на таку аварію і наслідки, Юлія зараз живе повноцінним життям.

"На момент аварії я якраз вчилася в університеті за спеціальністю "Соціальна робота", де, по суті, вивчала те ,як допомагати людям з інвалідністю. Доленосно все вийшло-моя спеціальність, аварія і моя інвалідність .Зараз я президент благодійного фонду "АІК" (Асоціація інклюзивної освіти),я веду проекти, в рамках яких допомагаю людям з інвалідністю. Крім того ,я є директором Центру інклюзивних технологій навчання в Університеті "Україна", -говорить Юлія.

Аварія змінила ставлення дівчини до їзди в автомобілі і до дотримання правил безпеки.

«Я зараз завжди пристібаю ремені безпеки, навіть коли перебуваю на задньому сидінні. Раджу це робити і іншим людям-ремінь може врятувати